30 років WWW

12 березня 1989 року англійський фізик і інженер Тім Бернерс-Лі представив керівництву Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН) проект єдиної системи організації, зберігання і загального доступу до інформації. Веб-браузер вчений назвав Всесвітньою павутиною. Згідно із задумом творця, «павутина» повинна служити середовищем, в якому кожен може поділитися знаннями з іншими.

Що таке Всесвітня павутина?

Павутина, або «веб», являє собою набір пов'язаних між собою сторінок з певною інформацією. Кожна така сторінка може містити текст, зображення, відео, аудіо та інші різноманітні об'єкти. Але крім цього, на веб-сторінках є так звані гіперпосилання. Кожне таке посилання вказує на іншу сторінку, яка знаходиться на якомусь іншому комп'ютері в мережі Інтернет.

Різні інформаційні ресурси, які пов'язані між собою засобами телекомунікацій і засновані на гіпертекстовому представленні даних, формують Всесвітню павутину (World Wide Web, або скорочено WWW).

Гіперпосилання пов'язують сторінки, які розташовані на різних комп'ютерах, що знаходяться в різних куточках земної кулі. Величезна кількість комп'ютерів, які об'єднані в одну мережу, - це і є інтернет, а «всесвітня павутина» - це величезна кількість веб-сторінок, розміщених на комп'ютерах мережі.

Кожна веб-сторінка в інтернеті має адресу - URL (англ. Uniform Resource Locator - унікальна адреса, ім'я). Саме за адресою можна знайти будь-яку сторінку.

Як була створена Всесвітня павутина?

12 березня 1989 року Тім Бернерс-Лі представив керівництву ЦЕРНу проект єдиної системи організації, зберігання і загального доступу до інформації, яка повинна була вирішити проблему обміну знаннями і досвідом між співробітниками Центру. Проблему доступу до інформації на різних комп'ютерах співробітників Бернерс-Лі запропонував вирішити за допомогою програм-браузерів, що забезпечують доступ до комп'ютера-сервера, де зберігається гіпертекстова інформація. Після успішної реалізації проекту Бернерс-Лі зміг переконати весь інший світ використовувати єдині стандарти інтернет-комунікації, використовуючи стандарти протоколів передачі гіпертексту (HTTP) і універсальна мова розмітки (HTML).

Слід зауважити, що Тім Бернерс-Лі не був першим творцем інтернету. Першу систему протоколів, що забезпечують передачу даних між об'єднаними в мережу комп'ютерами, розробили співробітники Агентства по перспективних оборонних науково-дослідних розробок США (DARPA) Вінтон Серф і Роберт Кан в кінці 60-х - початку 70-х років минулого століття. Бернерс-Лі лише запропонував використовувати можливості комп'ютерних мереж для створення нової системи організації інформації та доступу до неї.

Що було прототипом Всесвітньої павутини?

Ще в 60-х роках XX століття Міністерство оборони США поставило задачу розробити надійну систему передачі інформації на випадок війни. Агентство передових дослідницьких проектів США (ARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Назвали її ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network). Проект об'єднав чотири наукові установи - Університет Лос-Анджелеса, Стенфордський дослідний інститут і Університети Санта Барбари і Юти. Всі роботи фінансувалися за рахунок Міністерства оборони США.

Перша передача даних з комп'ютерної мережі відбулася в 1969 році. Професор Лос-Анджелеса університету зі своїми студентами спробували увійти в комп'ютер Стенфорда і передати слово «login». Успішно передати вдалося лише перші дві букви L і O. Коли вони надрукували букву G, система зв'язку вийшла з ладу, проте революція в області інтернету відбулася.

До 1971 року в США була створена мережа з 23 користувачами. Була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі. А в 1973 році до мережі приєдналися Університетський коледж Лондона і Державні служби в Норвегії, і мережа стала міжнародною. У 1977 році число користувачів Інтернету досягло 100, в 1984 - 1000, в 1986 році їх було вже більше 5000, в 1989 - понад 100 000. У 1991 році в ЦЕРНі був реалізований проект World-Wide Web (WWW). У 1997 році налічувалося вже 19,5 мільйона користувачів мережі Інтернет.